Правда із присмаком кави

У книзі розповідається захоплива, романтична й водночас серйозна історія про юну дівчину Рінні. Говорити тільки правду — за таким принципом вона живе й через це набуває собі як друзів, так і ворогів. Та раптом Рінні опиняється в ситуації, коли змушена постійно брехати. Як зізнатися коханому, що вона стала причиною його нещастя? Чи все-все має знати найліпша подруга (і чи справді вона найліпша)? Як переступити через страх, аби висловити все, що накипіло? Адже найрідніші люди заслуговують на те, щоб знати правду, навіть якщо вона гірчить, наче кавове зерня…

Дівчатка Вроні й Рінні – такі кумедні імена, спочатку можуть скидатися на героїв з мультфільму, щось схоже на Чіпа та Дейла. До речі, їх абсолютно точно можна так порівнювати. Бо дві ці кралечки — ще ті шукачки пригод не тільки на голову, а й на інші частини тіла. Вони не лише найкращі подруги, а й однокласниці, тож під час читання та ознайомлення із логікою перебігу подій читач дізнається й про інших школярів. Хоча дівчата ще ходять до школи, проблеми вони вже створюють собі геть не підліткові. Жодна подія, у якій бере участь Вроні — «доросла» бунтарка Вероніка, — не закінчується добре. Ріні, менш емоційна Сабріна, тільки й встигає допомагати подрузі виплутуватися з різних безглуздих, а інколи й не дуже, пригод. Вероніка довгий час не виказувала свого коханого, тож подруга встигла подумати, що у Вроні роман із дорослим чоловіком, який працює до того ж на місці «Х». Відтоді квест Сабріни «опинися не у тому місці й не у той час» розпочався. Жіноча солідарність інколи страшна зброя, але ж за наслідки треба відповідати. Тоді, коли Рінні скоювала величезну помилку у своєму житті, їй зустрівся Крістіан. Хлопець теж приєднався «до квесту», сам того не усвідомивши. Коли Рінні лізла на дерево, щоб повісити той банер з надписом «гімнюки», ну самі розумієте, справу лицарською важко назвати, то впала вона Крістіану під ноги. Добра, хоч конячка копітом не настоюкала. І як-то буває: купідон прилетів, хоча його й не кликали. Хлопець був справжнім джентльменом, що не дивно, бо купідон в кого заманеться не стрілятиме; дав дівчині светр, допоміг оговтатися. Крістіан, повертаючись до стайні, впав з коня, і це шокувало всіх. Те, через що хлопцю потрібно було пройти згодом, може тільки наснитися в кошмарі. Вроні вешталася невідомо де, ще й напідпитку, а що ж Рінні? Вона просто втекла. Далі все, як в тумані: Рінні ненавиділа себе, нікому не могла розповісти правду, боялася показатися однокласникам. А ті, у свою чергу, не сиділи на місці, а вже почали власне розслідування і все складалося проти Сабріни. Вроні вдавала, що їй «відбило» пам’ять, хоча з дерева впала Рінні. Важко уявити, що відчувала Сабріна. Проте дівчина виявилася не з полохливих. Вона прийшла до Крістіана в лікарню, так, і хоча сказати правду не змогла, проте змогла оточити його турботою. Вона навіть змогла об’єднатися із новоспеченими детективами Маршалом та Анабель, які кілька тижнів не давали їй спокійно відвідувати школу.