Нюх не підведе! (Школа)

У третій книзі серії «Вівсяна банда» лісова прогулянка Шоко, Кекса та всієї ватаги завершується несподіванкою: на їхню ферму придибало дике поросятко. Що вже там зчинилося! Ще б пак, адже гонорова Графиня має добрий нюх і за жодних обставин не потерпить присутності дикого вепра. Чи вдасться суперпоні Шоко й Кексу врятувати малого дикунця? Адже в них тепер зовсім інший клопіт — підготуватися і виграти змагання зі стрибків. А тут ще й зазвичай мовчазний Тоні несподівано розв’язав язика… Ох уже ці невгамовні поні!

Цього разу справа не менш цікава. Супероперація «Не віддай пиріг дикій свині». А ви бачили, які в того кабана зуби-и-и-ська? Як полюбляють казати поні: «то було супернебезпечно». Між думкою «змитися» та «захиститися» обрали очевидне — відвоювати «свій хліб» у чужинців. А потім і новий друг Фредді вже не здавався таким злючим, як його родичі. Хоч знайомство з ним було досить коротким, проте поні та їх господарі навіть не здогадувалися, коли й за яких обставин вони зустрінуться знову. А доти ми ще раз зустрінемо поросятко, треба пройти надскладне випробування — турнір. До нього не був готовий ніхто ні морально, ні фізично. Але ж треба мати хоч краплинку ентузіазму та братися до тренувань. Можливо, та краплинка й була, проте її нещадно вбила звістка про участь Графині у змаганнях. Це й не дивно, стрибки — її покликання. Єдиний, хто мав віру в себе, — це Тоні, уявіть собі на хвилиночку! Слова з нього не видавиш, навіть якщо сильно притиснути, а тут такий потенціал відкрився. Слідом за ним Шоко й Кекс теж почали пробувати свої сили, якби курячі панянки не клювали дзьобами під копитами, було б легше. Справа на фермі Доннергаврика вирішилась досить кумедно, а точніше зовсім ніяк. Агентів не викрито, секрет не підглянуто. А якщо чогось не побачило одне око, то інше додумає й вигадає щось своє. Так Шоко й провернув цю аферу. Графиня оголосила свій вердикт: «Інформація — повна нісенітниця, нічого цим поні не можна довірити! Найближчим часом поросятко зникне, а точніше, йому допоможуть двоногі». Настав той вирішальний день змагань. Коні з ферми Доннергаврика були просто неперевершені, Графиня не відставала, а ось поні хвилювалися більше за усіх. Наче усе виходить, навіть чутно вигуки: «Браво! Молодці». Воно то й добре, просто не могло все йти так спокійно й урівноважено. Саме тоді, коли Тоні налаштувався виконати свій найкращий у житті стрибок, з’явився Фредді! Ну хто ж наврочив?! Пауль верещав так, ніби то він свиня, яку до того ще й ріжуть. Тоні впав на жердини, як мішок з непотребом, добре, що є друзі, які не залишать самого...